24.09.17 Гриців р-н "Лас Вегас". Коля та Оля. #весілля#тамада#тамада_у_ЛасВегасі#wedding
Все розпочалося навесні 2016 року. Оля у той час працювала оператором на Одеському винному заводі і проживала в гуртожитку у чужому для неї місті. Але було досить ціаво – нові знайомства, друзі, жарти, молодіжні тусовки… Одним словом – життя било ключем. Дівчина тоді і не помічала, що за нею пильно стежить парубок, вона взагалі його не бачила, хоча той був постійно поруч… Красуня приваблювала його своєю поведінкою, своїми манерами, своїм жіночністю. Спостерігаючи за нею Миколі здавалося, що у неї є все, що потрібно дівчині для щастя. Саме тому і не наважувався показати себе, а лише споглядав за тою, що полонила його серце. Вона ніжна, красива, романтична, загадкова… і вбачав парубок саме ту родзинку, що відрізняла Олю від інших… Але, як то кажуть – було би щастя – так нещастя і допомогло.
4 серпня – чергове свято у гуртожитку, день народження друга. Всі веселяться, а у Олі, як то іноді буває, сьогодні все не клеїться. Щось із нею не так, і настрій не той, і пісня не та, і свято не таке… як раптом до одного із сусідів прийшов друг – пізніше виявилося, що то був його брат. Парубок присів поруч із красунею і був на восьмому небі від щастя. Вона нарешті вимушена була помітити його. Познайомилися, розговорилися, Оля розповіла що вирішила покинути Одесу і повернутися до рідного міста – Грицева. І саме тут Микола зрозумів, що пора діяти.
Уже на пероні довелося по-справжньому набратися героїзму, що було зовсім не легко:
- Сонечко моє, я давно спостерігаю за тобою, але ти мене і не помічала. Ти мені дуже подобаєшся і я би хотів мати із тобою більшсерйозні стосунки. Таких як ти – на світі більше немає. Я буду чекати тебе рівно стільки, скільки буде потрібно. І я обіцяю тобі, що я тебе знайду і приїду по тебе додому.
17 жовтня Ольга повернулася додому у рідний Гриців. Молоді люди почали переписуватися у соціальній мережі ВК та розмовляти по телефону. Спілкувалися часто і по-довгу.
Є таке гарне прислів,я: пацан сказав – пацан зробив. Це про нашого Миколу. Тому що вже 19 листопада, через місяць, парубок приїхав до Ольги у гості на святкування дня народження своєї майбутньої тещі. Та ще й і не з порожніми руками. Кожному члену родини привіз подарунки. Мамі – букет троянд, цукерки і шампанське, братику – машинку, не забув про сувеніри для дідуся і бабусі. А для коханої – великого іграшкового білого ведмедя, троянди і золоті сережки. „Я приїхав до вас бо мені дуже подобається ваша Оля, і я хочу зробити їй у вашій присутності пропозицію, щоб вона стала моєю дівчиною”
Ну хіба ж можна було відповісти негативно? Оля подумала: хороша людина, тай родичі і гості одобрили. Звичайно Оля погодилася та й сама закохалася. Так розпочався цукерково-букетний період. Їздили один до одного у гості… і вирішили поїхати до самої столиці – заробити на банкет, щоб відсвіткувати власне весілля.
16 вересня 2017 року… Саме тут, у Києві, на Дніпрі, на кораблі із романтичною назвою „ЛАСТІВКА” Микола зробив пропозицію коханній стати його другою половинкою. Все було як у гарному сні, як у кіно: Киів, Дніпро, корабель, столик на двох із свічками та шампанським, квіти, каблучка і ласкаві слова: „Я тебе люблю. Ти для мене сама найкраща, сама найдорожча, єдина у всім білім світі. Ти моє все, моє життя”
Звичайно у відповідь прозвучала маленьке, але приємне слово: ТАК!!!
